Всесвітня історія 9 клас Щупак 2022

https://shkola.in.ua/images/pictures/Pidruchnyky/9-klas/Vsesvitnja-istorija/Vsesvitnia-istoria-9-klas-Shchupak-2022.jpg

Криза «старого порядку» (французьке суспільство наприкінці ХVШ ст., доба Просвітництва).

Передумови і причини революції

Франція у кінці XVIII ст. — це аграрна країна, у якій переважали феодальні пережитки. Вони не давали розвиватись промисловості і торгівлі. Тому промисловий переворот у Франції все ще не відбувся.

Король Людовік XVI постійно змінював міністрів, намагався поповнити казну й навести лад у країні. Міністри Тюрго, Мальзербом, Каллон, Брієн, Неккер по черзі намагалися запобігти загостренню кризи, провести реформи, але кожний з них зазнав поразки.

Причини та особливості Французької революції

Причини революції	1. Суперечності між розвитком ринкових відносин у країні та застарілим соціальним, економічним і політичним ладом феодальної Франції. 2. Криза абсолютизму у Франції. 3. Незадоволення широких мас населення пануванням феодальних порядків, поділом суспільства на стани, привілеями дворян і духівництва
Франція була феодальною державою з абсолютною королівською владою	Характер революції	Рушійні сили революції	Головне питання революції
	Буржуазно-демократичний	Підприємці (буржуазія), селяни, ремісники, дрібні торговці, міська біднота	Аграрне
Завдання революції	1. Ліквідувати застарілі феодальні порядки, які гальмували розвиток країни. 2. Ліквідувати абсолютну монархію у Франції. 3. Ліквідувати становий устрій, привілеї дворянства й духовенства
Особливості революції	1. У перебігу революції влада переходила до чимраз рішучіших представників буржуазії, а тому революція розвивалася висхідною лінією. 2. Французька революція була першою революцією в історії, коли боротьбу здійснювали не під прапором релігійних учень, а учасники її виступали з політичними вимогами

Початок революції

Початок Французької революції

Дата	Подія	Значення	Наслідки
1 травня 1789 р.	Скликання Генеральних штатів	291 від дворянства, 270 від церкви, 584 — від третього стану	Представників перших двох станів зустріли з помпою, на третіх не звернули увагу
5 травня 1789 р.	Король Людовік XVI відкрив Генеральні штати	У своїй промові він застеріг проти духу змін. Некер у своїй промові говорив лише про фінансові питання	Жодних натяків на сподівані політичні реформи не було
17 червня	Створення Національної асамблеї (Assemblee nationale)	Ініціаторами стали представники третього стану й кілька представників дворянства й духівництва
26 червня	Людовік XVI звелів стягнути до столиці війська (20 тисяч солдатів з найманих швейцарських та німецьких полків)	Парижани збентежилися. Буржуазія почувалася обдуреною: дебати у Версалі не давали жодних результатів, і виник страх щодо долі Установчих зборів. Народ боявся, що війська перекриють шляхи постачання до Парижа тоді, як унаслідок неврожаю 1788 року ціна хліба вже піднялася понад міру	На паризьких бар’єрах почалися заворушення
9 липня	Національна асамблея проголосила себе Національними Установчими зборами (Assemblee nationale constituante)	Асамблея постановила, що вона представляє не тільки виборців кожного конкретного депутата, а колективно весь народ загалом	Установчі збори опиралися на підтримку народної більшості й на мережу «патріотів», а протистояли їм розрізнені міністерства, уряд без фінансів і зляканий нерішучий король
11 липня	Король відправив у відставку надто ліберальних міністрів, зокрема контролера фінансів Некера	Журналіст Каміль Демулен закликав натовп до самооборони. На його думку відставка Некера свідчила про наступ на народ	У садах Тюїльрі і на площі Інвалідів виникли сутички між парижанами й полком королівських німців принца Ламбеска
14 липня 1789 р.	Паризькі бунтівники почали озброюватися, розграбувавши арсенал	Шукаючи порох вони прибули до брами королівської в’язниці Бастилії, де злилися з іншим потоком бунтівників, який ще зранку почав збиратися перед фортецею в передмісті Сент-Антуан	У в’язниці було лише 7 в’язнів — 4 фальшивомонетники, два небезпечних божевільних і один збоченець
14 липня 1789 р.	Штурм і падіння Бастилії	В очах народу Бастилія була символом королівської сваволі. Комендант в’язниці маркіз Бернар-Рене Жордан де Лоне хотів чинити опір, але на вимогу прибулих поспіхом підписав документ, за яким згодився здати фортецю в обмін на обіцянку не завдати шкоди гарнізону
15 липня	Людовік XVI під тиском вимог парижан з’явився на засідання установчих зборів	Відкликав війська, що оточували Париж. Відновив на посаді Некера й усіх звільнених міністрів та оголосив Жана Сильвена Байї, голову установчих зборів, мером Парижа. Марі Жозеф де Лафаєт обійняв посаду верховного коменданта національної гвардії	У місті встановилася нова муніципальна адміністратура, і король визнав її, відбулося тимчасове примирення монарха із повсталими

Французька революція кінця XVІІІ ст.

У 80-х роках XVIII ст. населення Франції становило 26 млн чоловік. У країні стрімко зростали міста, виникали нові мануфактури і торгівельні компанії. З банкірів, володарів мануфактур, купців і торговців, адвокатів, багатих селян сформувалася нова соціальна верства - буржуазія. Однак, незважаючи на свою заможність вони, як приналежні до непривілейованого третього стану, залишалися осторонь політичного життя.

Панівне становище в суспільстві належало представникам першого і другого станів - дворянству і духівництву, - які не сплачували податків, але мали можливість домагатися від короля зручних для себе законів. Обурені буржуа висловлювалися за проведення справедливих реформ, але в умовах абсолютної монархії навіть не могли вимагати цього від короля.

За правління Людовіка XVI (1774-1793 рр.) ситуація в країні загострилася. Державний борг зріс до 4,5 млрд ліврів. Для його покриття було необхідно запровадити нові податки. Людовік XVI вирішив скликати Генеральні штати, щоб отримати від них згоду на це.

5 травня 1789 р. у Версальському палаці під Парижем розпочали свою роботу Генеральні штати. Однак, уперше в історії депутати висловили непокору королю. Спочатку з Генеральних штатів виокремилися Національні збори, що оголосили себе представниками усієї нації, а через деякий час вони заявили про своє перетворення на Установчі збори, покликані встановити в країні нові порядки.

Уряд Людовіка XVI став стягувати до Парижа війська. У відповідь на це парижани повстали. 14 липня 1789 р. вони здобули штурмом фортецю-в'язницю Бастилію в центрі Парижа, яка вважалася символом необмеженої влади короля. Це стало початком революції, що поступово охопила всю Францію.

Відповідно до ідеалів Просвітництва, Національні збори прийняли "Декларацію прав людини і громадянина", яка проголосила принцип свободи і рівності у правах усіх громадян країни (26 серпня 1789 р.). Абсолютна монархія, що існувала впродовж століть поступилася місцем конституційній. Однак, і ця форма правління проіснувала недовго, і внаслідок повстання 10 серпня 1792 р. Франція стала республікою.

Революційні події та викликані ними внутрішні заворушення послабили Францію. Цим скористалися її зовнішньополітичні суперники, які почали боротьбу з французькими революціонерами під гаслом монархічної солідарності. На військову допомогу з-за кордону розраховували також французькі контрреволюціонери. Революціонери ж відповіли на це рішенням боротися з усіма тиранами під гаслом "Мир - хатинам, війна - палацам". 20 квітня 1792 р. Франція оголосила війну Австрії. Розпочалися революційні війни.

Війна загострила економічну і фінансову кризу в країні. Внаслідок повстання у Парижі до влади доступилися прихильники радикальних заходів - члени Якобінського клубу. В країні розпочався терор, встановився режим диктатури, який протримався до перевороту 27-28 липня 1794 р.

За часів Директорії, яка прийшла до влади після падіння якобінської диктатури у Франції відбулися суттєві зміни. Влада зосередилась у руках "нових багатіїв", що піднялися за роки революції. Опорою Директорії стала армія, збільшився вплив генералів. Одним із таких був Наполеон Бонапарт.

Революційні війни, які вела Франція в цей період, поступово перетворилися на завойовницькі. Генерал Бонапарт здійснив декілька успішних військових кампаній, захопивши 1797 р. Північну Італію.

Перешкодою французьким завоюванням була Англія. Директорія вирішила не розпочинати з нею боротьби на морі, а захопити Єгипет, що входив до складу Османської імперії і лежав на шляху до англійської Індії.

У травні 1798 р. розпочався єгипетський похід Наполеона Бонапарта. Спочатку він розгортався успішно, але потім ускладнився. З далекого Єгипту Наполеон уважно слідкував за подіями в Парижі.

У цей час серед "нових багатіїв" виник план державного перевороту. Вони хотіли замінити Директорію на міцну владу. 1799 р. Наполеон раптово повернувся до Парижа. Зі своєю репутацією блискучого полководця і рішучої людини він став прийнятним лідером для реалізації цього плану. 18 брюмера (9 листопада) 1799 р. Наполеон Бонапарт здійснив у Франції державний переворот. Директорію було замінено Консульством, а першим консулом став Наполеон Бонапарт. Цією подією завершилася Французька революція.

Консульство та Імперія у Франції. Історичне значення Великої Французької революції

Новий політичний режим — Консульство, установлений у Франції після перевороту 9 листопада 1799 р. (18 брюмера), був спрямований одночасно проти демократичних перетворень у країні та проти спроб роялістів відновити монархію.

Реальна політична влада була зосереджена в руках вищих чинів армії й державного апарату. Своїм помічникам Наполеон Бонапарт дав вказівку: «Пишіть коротко і неясно».

Наполеон Бонапарт (1769-1821 рр.) — одна з найяскравіших особистостей Нового часу, політичний, державний і військовий діяч Франції. Народився на о. Корсика в родині збіднілого дворянина. Освіту здобув у Брієнській військовій школі, у військовій школі в Парижі. У 1785 р. в чині молодшого лейтенанта артилерії Наполеон розпочав військову службу. У період Французької революції його було удостоєно звання бригадного генерала, а за Директорії призначено командувачем армії.

https://uabooks.top/3377-4-konsulstvo-ta-mperya-u-francyi-napoleon-vdenskiy-kongres-svyaschenniy-soyuz.html

Віденський конгрес. «Священний союз».