9 клас Основи правознавства

 

Основи правознавства 9 клас Ратушняк 2022

https://shkola.in.ua/images/pictures/Pidruchnyky/9-klas/Pravoznavstvo/Osnovy-pravoznavstva-9-klas-Ratushniak-2022.jpg

Право і закони в житті людини.

Люди протягом свого існування завжди прагнули організувати, упорядкувати, врегулювати своє життя. Тому вони постійно вигадували якісь правила, бо без них порядку не має.

Правило— це загальноприйнятий спосіб та порядок дій, певне положення, у якому відображено взірець діяльності або поведінки людини. Правила — це певні положення, у яких відбито взірець діяльності або поведінки людини.

 

1. Які правила існують у суспільстві

1) Звичаї і традиції — це правила поведінки, що склалися історич­но й закріпилися у суспільстві внаслідок багаторазового вико­ристання (звичай - свято останнього дзвоника; традиція - зустрічати гостей хлібом-сіллю);

2) релігійні норми — це правила, що відображають ставлення до Бога, регулюють порядок відправлення релігійних обрядів;

3) корпоративні норми — це норми, що встановлюють і забез­печують об'єднання громадян (наприклад, норми Статуту гімназії);

4) норми моралі — це правила, що регулюють поведінку людей з точки зору поглядів суспільства про добро і зло, справедливість, совість, честь, гідність, дотримання яких забезпечуєть­ся силою громадської думки;

5) норми права — це загальнообов'язкові правила поведінки,
які встановлює та охороняє держава (наприклад,  закони, укази...);

6) соціальні норми — правила загального характеру, що регулю­ють їх забезпечують різноманітні засоби впливу (види соціальних
норм перераховані вище).

Правила,  які регулюють відносини між людьми у певній сфері життя (сім’ї, під час навчання, на роботі), називаються галузями права.

Конкретні загальнообов’язкові правила – це норми права.

Відносини між людьми, що регулюються цими нормами та законами, називаються правовідносинами. Учасники правових відносин в юридичній літературі  називають суб’єктами правовідносин.

Суб’єкти правовідносин – це окремі люди, підприємства, установи, організації і вся держава в цілому, які відповідно до норм права виступають носіями суб’єктивних юридичних прав та обов’язків. Об’єкти правових відносин – це конкретні речі та види власності, з приводу володіння якими суб’єкти вступають у правові відносини між особою.

 

2. Ознаки  і сутність права

Право —  це система загальнообов'язкових правил поведінки (норм права), які встановлює та охороняє держава для регулюван­ня відносин в суспільстві

Основні ознаки права

1. універсальність (право визначає межі свободи та рівність людей у реалізації та захисті їхніх інтересів);
2. нормативність (право складається з норм права (правил пове­дінки), які утворюють цілісну й організовану систему норм);
3. системність (право є системою, у якій усі складові елементи (галузі, інститути, норми) є взаємоузгоджені та взаємопов'язані);
4. загальнообов'язковість (право поширює свою дію на усіх учас­ників суспільних відносин);
5. формальна визначеність (право закріплює норми в юридичних документах: законах, кодексах, указах, постановах, наказах тощо);    
6. вольовий характер (право є продуктом свідомості та волі людей);
7. забезпеченість державою (право передбачає відповідальність пе­ред державою у разі порушення норм права).

Сутність права

1. Право - особливий вид соціальних норм, що регулює усі сфери суспільних відносин;                                              
2. право — основа для виникнення держави;
3. держава не може існувати без права;
4. зовнішнім виявом права є юридичні документи (наприклад, закон);
5. цінність права — це здатність права бути метою для задоволення потреб та інтересів людей.    

Право реалізується в житті людей через закони. Якщо право – це загальнообов’язкові правила поведінки, то закон – це форма, в якій врони існують у державі.

 

3.  Основні ознаки закону

Закон — це нормативно-правовий акт, який приймає парламент чи населення (референдум), має вищу юридичну силу для
регулювання суспільних відносин.

Основні ознаки закону

Закон:

1.  є за змістом нормативно-правовим актом; 
2.  є особливим різновидом правового акта - законодавчим актом;
3.  має вищу юридичну силу в системі нормативно-правових актів;
4.  приймає парламент держави або населення шляхом референдуму;       
5.  містить первинні чи вихідні норми права;
6. приймають з додержанням особливої законодавчої процедури;
7. може бути замінений лише законом і перевірений на відповідність конституції.

Якщо норми права не записані у відповідний закон, ніхто не знатиме про їх існування і це унеможливить їх застосування, виконання і дотримання.

Добре відомо, що свобода кожного закінчується там, де починається свобода іншого. Тому право є поєднанням дозволів та заборон; заохочень та покращань; свободи та відповідальності особи.

Державний лад. Форми держави.

Держава - складний соціальний феномен. Її функції багатогранні, а структура складна. Ознаки держави, що викристалізовувалися в процесі історичного розвитку, втілилися в специфічний державний лад.

Державний лад - складне поняття, що характеризує державу за трьома аспектами, а саме: формою правління, територіальним устроєм та політичним режимом.

Державний лад - це устрій країни, що виражається в характері політичних взаємин між людьми, між суспільством і державою в процесі управління (політичний режим), у способах організації вищих органів державної влади (форма правління) і в адміністративно-територіальному розподілі держави (форма територіального устрою).

Державний лад завжди має відповідне правове закріплення. Усі його складові фіксуються в конституції, законах і підзаконних актах.

Види і загальна характеристика форм правління

Форма правління - спосіб організації верховної державної влади, порядок її утворення та діяльності, компетенція й взаємозв’язок органів, а також взаємовідносини з населенням країни. Основними формами правління є монархія та республіка.

Поняття та загальна характеристика права. 

https://uahistory.co/pidruchniki/ratyshnyak-the-basis-of-legal-studies-9-class-2017/5.php

Правовідносини. 

Правопорушення.

Поняття і загальні ознаки правопорушення

Правопорушення - це протиправне, винне діяння, скоєне суб'єктом  правовідносин, що завдає шкоду особі, суспільству або державі.

Ознаки правопорушення:

• 1) суперечність конкретному правовому припису - невиконання обов'язку або порушення заборони;
• 2) вина - правопорушенням є лише діяння, вчинене навмисно або з необережності;
• 3) завдання шкоди особі, суспільству або державі, у певних обумовлених законом випадках - реальна загроза завдання такої шкоди;
• 4) правопорушення є вольовим, усвідомленим діянням, що існує у вигляді дії або бездіяльності. Стан думок, переконання, погляди, якими б антигуманними чи зловмисними вони не були, - не караються;
• 5) відповідальним за правопорушення може бути тільки фізична чи юридична особа, здатна нести відповідальність за свої дії (деліктоздатна особа).

Склад правопорушення: поняття, елементи, значення

Застосування до особи юридичної відповідальності можливо тільки за наявності в її діянні юридичного складу правопорушення. Правопорушення розглядається в цьому разі як система. Її повнота і цілісність є необхідною умовою для притягнення особи до юридичної відповідальності. Норма права - правова підстава, а склад правопорушення - фактична підстава для юридичної відповідальності (юридичний факт).

До складу правопорушення входять:

• 1) суб'єкт правопорушення - деліктоздатна фізична чи юридична особа. Зазвичай правопорушення вчиняють фізичні особи (а злочини - виключно фізичні особи), але суб'єктом цивільного проступку може бути й юридична особа. Оскільки окремі правопорушення можуть бути скоєні не будь-якими, а лише певними особами, то слід виділяти і поняття «спеціальний суб'єкт правопорушення». Наприклад, вчинити дезертирство може тільки військовослужбовець, отримати хабара - тільки посадова особа.
• 2) об'єкт правопорушення - суспільні відносини, соціальні блага, цінності, права і свободи особи, інтереси держави, на які посягає правопорушник. Об'єкт правопорушення являє собою охоронювані правом реальні блага - соціальні цінності (матеріальні або нематеріальні), на які посягнув порушник. Наприклад, відносини власності, життя та здоров'я особи, громадська безпека.
• 3) суб'єктивна сторона правопорушення - ставлення особи до вчинюваного нею діяння та його наслідків. Головний елемент суб'єктивної сторони - вина у формі умислу або необережності. Факультативними (необов'язковими) елементами суб'єктивної сторони є мотив і мета правопорушення. Відповідальність за цивільний проступок може наставати і за відсутності вини (у випадках, спеціально обумовлених законом);
• 4) об'єктивна сторона правопорушення - це зовнішня характеристика правопорушення, що включає протиправне діяння (дію чи бездіяльність), результат діяння і причинний зв'язок між діянням і результатом. Об'єктивна сторона включає умови і обставини, в яких проявляється протиправна поведінка, суспільно небезпечні наслідки, що настали, знаряддя, які при цьому використовувались, та причинний зв'язок між вчиненим діянням і наслідками, що настали.

Як правило, правопорушником визнається лише особа, винна у вчиненні правопорушення, тобто така, яка вчинила його умисно або з необережності.

Правопорушення визнається вчиненим умисно, якщо особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер свого діяння, передбачала можливість настання його суспільно шкідливих наслідків і бажала або свідомо допускала їх настання.

Правопорушення визнається вчиненим з необережності, недбалість). якщо особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання суспільно шкідливих наслідків свого діяння, але легковажно розраховувала на їх відвернення (протиправна самовпевненість), або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була і могла їх передбачити (протиправна Відсутність хоч би одного з зазначених елементів свідчить, що цей акт поведінки не є правопорушенням.

Види правопорушень

Залежно від ступеня небезпеки правопорушення і завданої ним шкоди правопорушення поділяють на злочини і проступки.

Злочини - найбільш небезпечні для суспільства правопорушення, що посягають на найбільш значимі соціальні цінності (життя, здоров'я індивіда, власність, безпеку держави, суспільну безпеку і т. ін.). Злочинами є тільки кримінальні правопорушення.

Проступки - менш небезпечні правопорушення (порушення трудової дисципліни, суспільного порядку, невиконання цивільно-правового договору і т. ін.).

Залежно від виду юридичної відповідальності правопорушення поділяються на:

• 1) кримінальні правопорушення (злочини);
• 2) цивільно-правові проступки (наприклад, невиконання договірного зобов'язання, порушення авторського права);
• 3) адміністративні проступки (наприклад, порушення суспільного порядку, правил торгівлі, правил дорожнього руху, які не потягли важких наслідків);
• 4) дисциплінарні проступки (наприклад, порушення трудової дисципліни).

Юридична відповідальність.