Вивчення Всесвітньої історії у 7 класі є важливим кроком у розвитку історичної свідомості та розумінні сучасного світу. У підручнику автора Щупак розглядається період Середньовіччя, який був вирішальним для формування сучасної Європи та світу. Учні дізнаються про різні народи, країни, мови, літературу та мистецтво цього періоду. Підручник пропонує різні підходи до вивчення матеріалу, зокрема практичні роботи, ілюстрації, карти та атласи. Для систематизації нового матеріалу варто розглянути запитання та завдання, які є після кожного параграфа. Також важливо обговорювати складні питання з однокласниками та використовувати додаткову інформацію для творчої роботи.
.jpg)
.jpg)
Римський історик Тацит про давніх германців у І ст. н. е.
У менш важливих справах радяться старійшини, а про найважливіші — усі. Сходяться в певні дні... Тишу встановлюють жерці... Потім вислуховують короля або когось із старійшин відповідно до його віку, знатності, військової слави, красномовства, не стільки тому, що в його владі наказувати, скільки через переконливість. Якщо думка [їм] не подобається, її відхиляють гучним гомоном, а коли подобається, то трясуть списами: ушановувати зброєю в них найпочесніший спосіб схвалення...
УТВОРЕННЯ «ВАРВАРСЬКИХ КОРОЛІВСТВ»
У часи Великого переселення народів Римська імперія виявилася неспроможною зупинити варварські переселення у свої володіння. Не маючи змоги подолати варварів, римські правителі часто надавали їм для розселення землі римських провінцій. На нових місцях вожді варварських племен проголошували себе королями (верховними правителями) — так в умовах розпаду Західної Римської імперії у V ст. постали «варварські королівства».
«Варварські королівства» кінця V ст.
Завоювання Карла Великого. Імперія франків.
ПРИХІД ДО ВЛАДИ ДИНАСТІЇ КАРОЛІНГІВ
Меровінги щедро роздавали своїм дружинникам, чиновникам і церкві великі наділи землі. У результаті влада Меровінгів значно ослабла, оскільки силу в державі отримали найбагатші землевласники. Поступово влада в королівстві перейшла до майордомів — старших управителів королівським двором, які були також і великими землевласниками. «Королю, — як зазначав хроніст, — залишилося задовольнятися лише титулом». У 741 р. майордомом став Піпін Короткий (741-768 рр.), прозваний так через маленький зріст. У 751 р. Піпін відправив у монастир останнього Меровінга і став королем франків, заснувавши династію Каролінгів.
ІМПЕРІЯ КАРЛА ВЕЛИКОГО
Після смерті Піпіна Короткого влада перейшла до його сина Карла Великого (768-814 рр.). Письменники і хроністи прославляли його бойові подвиги, справедливість і мудрість. Від імені Карла Великого походить назва династії франкських правителів — Каролінгів і титул «король».
У 800 р. Карл Великий прибув до Рима, де Папа Римський за зразком римських імператорів оголосив його імператором. Титул (почесне або високе звання) потрібний був Карлові та Папі Римському для зміцнення світської та релігійної влади на противагу імператорам Візантії та константинопольському патріарху. Згодом Карл наказав записати звичаєве право всіх підкорених народів. Також сам видав 65 капітуляріїв (законів і розпоряджень), якими впорядковував різні галузі життя держави. Авторитет Карла Великого визнали правителі інших країн Європи.
Візантійська імперія.
УТВОРЕННЯ ВІЗАНТІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ. ОСОБЛИВОСТІ ГОСПОДАРСТВА ТА ВЛАДИ
Східна Римська імперія (Візантія) остаточно відокремилася від Західної у 395 р. До її складу входили: Балканський півострів, Мала Азія, острови Егейського моря, Сирія, Палестина, Єгипет, Кіренаїка, великі міста Північного Причорномор'я. На її території жили різні народи: греки, вірмени, сирійці, фракійці, євреї та ін. Себе візантійці називали римлянами (грецькою — ромеями), імперію — Ромейською.
Константинополь був великим центром торгівлі та ремесел. Він був розташований на березі протоки Босфор, де перетиналися два важливі торговельні шляхи: сухопутний — із Європи в Азію, і морський — із Середземного моря в Чорне.
Константин І — засновник м. Константинополь
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
ВІЗАНТІЯ у VIII — середині XV ст.
726-843 рр.
Іконоборство — боротьба проти шанування ікон
- розкол суспільства на іконошанувальників та іконоборців;
- знищення ікон та іконошанувальників;
- закриття монастирів;
- конфіскація церковних багатств;
- вилучення земель для роздавання їх військовим
867-1056 рр.
Правління Македонської династії — «золота доба»
- розквіт ремесла, торгівлі, міст;
- повернення Василієм ІІ Болгаробійцем Балканського півострова, Закавказзя, частини Сирії, Месопотамії, Малої Азії;
- розквіт науки, літератури та мистецтва, ювелірної справи;
- відновлення мозаїк Софійського собору;
- напади русів, норманів, печенігів;
- з 1071 р. — боротьба проти загрози турків-сельджуків
1081-1185 рр.
Правління династії Комнінів
- засновник династії Олексій І Комнін вивів імперію з кризи;
- завершення оформлення феодальних відносин;
- послаблення місцевого ремісництва й торгівлі через надання привілеїв італійським купцям;
- успішне відвернення загрози І і ІІ хрестових походів;
- повстання невдоволених засиллям іноземців візантійців
1204 р.
Тимчасове припинення існування імперії внаслідок IV хрестового походу
1261-1453 рр.
Правління династії Палеологів
- відродження імперії Михаїлом VIII Палеологом;
- останнє піднесення візантійського мистецтва;
- слабкість центральної влади василевса
1453 р.
Падіння Константинополя і захоплення земель Візантійської імперії турками-османами
Виникнення ісламу та Арабський халіфат.
Аравійський півострів, який за площею дорівнює чверті Європи, але за природними умовами є суцільною пустелею, з давніх часів заселяли племена кочовиків-арабів. Раніше мало кому відомі, у VII ст. вони примусили заговорити про себе в Азії та Європі.
Об’єднання арабів і створення ними власної держави було пов’язано з виникненням нової релігії, відомої під назвою “іслам” (у перекладі з арабської – “покірність”). Засновником ісламу став мешканець аравійського міста Мекки Мухаммад (бл. 570–632). У Європі його називали Магометом. У своєму житті Мухаммад багато часу приділяв релігійним роздумам і пошукам. У 610 р. він розпочав пророкувати, стверджуючи, що отримав положення нової віри від єдиного Бога – Аллаха. Учні і послідовники пророка записували його слова. Після смерті Мухаммада всі ці записи було зібрано в одну книгу – Коран (у перекладі з арабської – “читання”). Боротьба за поширення нової віри тривала до 630 р., коли більшість арабських племен визнала владу Мухаммада і прийняла іслам.
Після смерті пророка владу у створеній ним державі успадкували халіфи – заступники пророка. Виник Арабський халіфат. Халіфи закликали арабів рушати в похід за поширення ісламу серед “невірних”. Світ ісламу перейшов у наступ: розпочалася доба арабських завоювань. Спочатку араби завдали удару по багатих східних провінціях Візантії. Вони захопили Сирію, Палестину і Єгипет, а пізніше – усе середземноморське узбережжя Африки. Одночасно було підкорено Іран. У 711–714 рр. араби завоювали майже всю Іспанію, подолали Піренейські гори і лише в 732 р. їхнє подальше просування в Європу було зупинено франками в битві під Пуатьє. На сході вони досягли Інду, захопили Середню Азію і в 751 р. на Таласі завдали поразки великій китайській армії. Далі вони не пішли.
У середині VIII ст. арабські завоювання в основному завершилися. Колишні кочовики стали володарями найбільшої держави світу.
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
Немає коментарів:
Дописати коментар